Лекція
№10
Україна в
роки другої світової війни
1.
Україна в другій
світовій війні
2.
Політика великих держав
напередодні війни
3.
Напад Німеччини на СРСР
4.
Наступ німецьких військ
(червень 1941-липень 1942р.р.)
5.
Перебудова економіки на
воєнний лад
6.
Остаточна окупація
України
7.
Україна в роки німецької
окупації
8.
Рух опору в Україні
9.
Визволення України від
німецько-фашистських загарбників
10.
Вклад України в перемогу
над Німеччиною.
ЛІТЕРАТУРА:
Історія: Україна і світ (Мудрий, Аркуша) 10 клас, Київ,
«Генеза», 2018
Світлична В.В. Історія України / навчальний посібник – Київ, 2000р.
Бойко О.Д. Історія України/ навчальний посібник , Київ. ; академ. видав.,
2006
Пометун О.І. Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі, Київ «Генеза»,
2005
Інформаційні ресурси
1.Друга світова війна, яка
тривала з 1 вересня 1939 р. до 2 вересня 1945 р., стала найжорстокішим і
найкривавішим воєнним конфліктом в історії людства. У не? була втягнута 61
держава, на території яких проживало 80% населення Землі. Воєнні дії велися на
території 40 країн. Війна коштувала людству 65-67 млн. життів.
Україна опинилася в епіцентрі
війни вже у вересні 1939 р. Щонайменше 5,3 млн. чоловік, або один із шести
мешканців України загинув у цій бійні. 2,4 млн. українців було вивезено для
примусової праці до Німеччини. Ущент чи частково було зруйновано понад 700
великих і малих міст та 28 тис. сіл, унаслідок чого безпритульними залишилося
близько 10 млн. чоловік. Загальні втрати економіки України сягнули 40%. Удруге
за трохи більше як 10 років Україна тяжко постраждала від жорстоких ексцесів
тоталітарних режимів.
2.Політика
великих держав напередодні війни
30-і рр. характеризуються
значним ускладненням міжнародних відносин і зростанням загрози війни.
Економічна криза і депресія
1929-1933 рр. призвели до
різкого загострення ситуації як всередині індустріальних країн, так і до
поглиблення суперечностей між провідними країнами світу. У результаті відбулося
формування двох протилежних блоків держав: СІІІА, Великобританія, Франція, з
одного боку, та Німеччина, Італія, Японія, з іншого. Три останні у 1935 р.
уклали Антикомінтернівський пакт, спрямований проти СРСР. Країни
Антикомінтернівського пакту, в яких до влади прийшли фашистські режими,
прагнули не лише до територіального перерозподілу світу, а і до світового
панування. 10 лютого 1939 р. Гітлер заявив, що мета його політики -
"панування в Європі і світове панування на віки". Ще до початку світової
війни фашистськими державами було здійснено серію актів агресії у різних
районах світу: захоплення Італією Ефіопії (1935-1936 рр.) та Албанії (1939 р.),
війна з республіканською Іспанією (1936-1939 рр.), захоплення Німеччиною
Австрії (1938 р.), спроба Японії захопити частину далекосхідних територій
Радянського Союзу у районі озера Хасан (1938-1939 рр.).
США, Великобританія і Франція
намагалися спрямувати агресію країн Антикомінтернівського пакту проти
Радянського Союзу. Англія і Франція на переговорах з Німеччиною і Італією у
Мюнхені (1938 р.) погодилися на приєднання до Німеччини Судетської області
Чехословаччини, сподіваючись тим самим спрямувати інтереси Німеччини на схід.
При потуранні західних держав Німеччина у березні 1939 р. розчленувала і поглинула
більшу частину Чехословаччини, давши дозвіл на окупацію Карпатської України
своєму союзнику Угорщині.
З 15 червня по 2 серпня 1939
р. у Москві проходили переговори між СРСР, Англією і Францією про укладання
тристороннього союзу проти німецької агресії. Переговори завершилися провалом,
як з вини Англії і Франції, які затягували переговори, сподіваючись ізолювати
СРСР на міжнародній арені і направити проти нього фашистську агресію, так і з
вини радянського керівництва, яке вважало все капіталістичне оточення однаково
ворожим до СРСР і тому не бачило головної небезпеки з боку фашистської
Німеччини. Більше того, сталінське керівництво пішло на союз із Німеччиною.
Пакт
"Молотова-Ріббентропа"
23 серпня 1939 р. було
підписано радянсько-німецький Договір про ненапад (пакт
"Молотова-Ріббентропа"). До договору додавався секретний протокол про
розподіл сфер впливу сторін в Європі. Секретний протокол, існування якого
радянське керівництво протягом
півстоліття заперечувало,
давав можливість Сталіну збільшити територію СРСР майже до кордонів Російської
імперії 1913 р, Німеччина давала згоду на приєднання до Радянського Союзу
Фінляндії, Естонії, Латвії, Західної Білорусі, Західної Волині та Східної
Галичини.
У свою чергу,
Німеччина отримала повну свободу дій у Європі і забезпечила собі поставки з
Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.
Початок
Другої світової війни
Пакт
"Молотова-Ріббентропа" перетворив СРСР на фактичного союзника
фашистської Німеччини і розв'язав руки Гітлеру в його агресії у Європі. 1
вересня 1939 р. нацистські війська напали на Польщу. Зв'язані з нею договірними
зобов'язаннями, Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Це стало початком
Другої світової війни.
3.Напад Німеччини на СРСР
1940-1941 рр. Гітлер підкорив
майже всю Західну Європу і, згідно з "планом Барбаросса", розробленим
у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій
половині 1941 р. була призначена і дата нападу. Достовірна і незаперечна
інформація про плани Гітлера через розвідників і дипломатів поступала до
Сталіна. Але, замість відповідних заходів по приведенню
збройних сил у бойову готовність, радянське керівництво засуджувало
"чутки" про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в
міцності та непорушності радянсько-німецького договору.приведенню
збройних сил у бойову готовність, радянське керівництво засуджувало
"чутки" про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в міцності та
непорушності радянсько-німецького договору.
22 червня
1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. її союзниками
виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.
План
"Барбаросса" передбачав "бліцкриг" - блискавичну війну:
протягом 2-2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію
Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках:
західному - на Ленінград, центральному - на Москву, південному - на Київ.
Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і
створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.
4.Наступ німецьких військ (червень 1941 - липень 1942 рр.)
За планом "Ост"
німці мали намір виселити з України мільйони людей, заселивши її німецькими
колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам.
Наступ на Україну здійснювала
група німецьких армій "Південь1' на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом. Для
оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом
М.Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я.Черевіченком.
З 23 по 29 червня в районі
Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни.
Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну
Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни
вони просунулись углиб України на 300-350 км.
У північному напрямку німецькі
війська просунулись углиб радянської території на 500 км., у центральному
напрямку - на 600 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис.
чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків.
Початковий
період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу.
Причини поразок радянських
військ
Історичні реалії свідчать про
те, що напередодні нападу Німеччини Радянський Союз володів об'єктивними
передумовами для належної відсічі агресору. СРСР мав потужний
воєнно-економічний потенціал і планував вести можливу війну на ворожій
території і "малою кров'ю". Причини тяжких поразок у 1941 р. криються
не в слабкості СРСР, а в негативних явищах, властивих тогочасному режиму. Серед
них варто зазначити такі:
- прорахунки радянського
керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації, переоцінка значення
радянсько-німецьких договорів, прорахунки у визначенні строків нападу Німеччини
на Радянський Союз; Причини поразок радянських військ
Історичні реалії свідчать про
те, що напередодні нападу Німеччини Радянський Союз володів об'єктивними
передумовами для належної відсічі агресору. СРСР мав потужний
воєнно-економічний потенціал і планував вести можливу війну на ворожій
території і "малою кров'ю". Причини тяжких поразок у 1941 р. криються
не в слабкості СРСР, а в негативних явищах, властивих тогочасному режиму. Серед
них варто зазначити такі:
- прорахунки радянського
керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації, переоцінка значення
радянсько-німецьких договорів, прорахунки у визначенні строків нападу Німеччини
на Радянський Союз; неукомплектованість Червоної
армії кваліфікованими командирськими кадрами (під час репресій було знищено 20%
командного складу Червоної армії). На початку 1941 р. лише 7% командного складу
мали вищу освіту. Гітлер глузливо називав Червону армію "глиняним колосом
без голови"; - незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів,
небоєздатність частин Червоної армії (Сталін боявся спровокувати напад
Німеччини);
Оборонні бої літа-осені 1941
р.
Головною воєнно-політичною
подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня
1941 р. і залучила значні сили ворога. Проте німецьким арміям вдалося оточити
велике угрупування захисників Києва: до полону потрапило понад 665 тис. солдат
і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту.
Причиною трагедії стали
прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не давав
згоди на відведення військ з-під Києва.
До найкрупніших оборонних боїв
на території України належать також оборона Одеси (5 серпня - 16 жовтня 1941
р.) та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів! (30 жовтня 1941 р. - 4 липня
1942 р.)
Наприкінці 1941 р. німецькі
війська групи армій "Південь" окупували майже всю Україну. Однак,
ціною величезних жертв, героїчного опору народу план "блискавичної
війни" був зірваний.
Сталінська
адміністративно-командна система, яка поставила країну перед загибеллю, мусила
тепер рятувати її.
22 червня створено Ставку
головного командування під керівництвом маршала С.Тимошенка (згодом
перейменовано на Ставку верховного головнокомандування на чолі зі Сталіним);
29 червня прийнято Директиву
партійним і радянським організаціям прифронтових областей, яка містила план
оборони і евакуації;
30 червня створено Державний
комітет оборони на чолі зі Сталіним, що об'єднав у своїх руках усю
5.Почалася перебудова
економіки на воєнний лад. Гасло "Все для фронту, все для перемоги!",
що з'явилося в перші дні війни, визначало віднині весь сенс життя і діяльності
радянського суспільства.
В умовах воєнно-політичної
кризи сталінський режим здійснював керівництво країною своїми репресивними,
тоталітарними методами. Про це свідчать надзвичайно жорстокі накази Сталіна
№270 від 16 серпня 1941 р. і №227 від 28 липня 1942 р. "Ні кроку
назад", які нерідко прирікали на загибель цілі з'єднання.
Евакуація
На початку війни виникла
необхідність евакуювати матеріальні і людські ресурси на схід СРСР.
Відсутність завчасно складених
планів евакуації (адже воювати збиралися на "чужій території")
внесла, особливо в перші тижні війни, дезорганізацію в евакуаційні процеси.
З України було евакуйовано на
схід: понад 550 підприємств, майно радгоспів, колгоспів (зокрема понад 5 млн.
голів худоби), Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн.
робітників, селян і службовців.
Усе, що не можна було вивезти,
підлягало знищенню.
Перебазування на схід
величезних матеріальних цінностей, переведення народного господарства на
військовий лад - у надзвичайно складних умовах і в найкоротший строк - стало
всенародним трудовим подвигом. На сході країни, по суті, заново була створена
першокласна воєнна економіка.
6.Після розгрому
Південно-Західного фронту ворог кинув основні сили на Москву, де з 30 вересня
по 5 грудня йшли важкі оборонні бої.
5-6 грудня радянські війська
перейшли в контрнаступ, розгромивши німців і відкинувши їх на захід на 100-250
км. Перемога під Москвою остаточно поховала гітлерівський план
"бліцкрігу", розвіяла міф про непереможність вермахту.
Успіх під Москвою всупереч пропозиціям
військових радників Сталін вирішив використати для розвитку загального наступу.
Він дав вказівку про проведення багатьох часткових і розрізнених наступальних
операцій. Погано продумані і слабо забезпечені у матеріально-технічному
відношенні, всі вони були невдалими. Трагічні наслідки мала наступальна
операція під Харковом військ Південно-Західного фронту на чолі з С.Тимошенком і
М.Хрущовим у травні 1942 p.: загинуло три армії, у полон потрапило 240 тис.
солдатів і офіцерів. Трагічно завершилася і спроба розгромити гітлерівців у
Криму. 4 липня 1942 р. після 250-денної оборони Севастополь захопили німецькі
війська.
Поразки в Україні різко
змінили воєнно-стратегічну ситуацію, ініціатива знову перейшла до рук ворога. У
червні 1942 р. німецькі війська великими танковими з'єднаннями за підтримки
авіації почали навальний наступ на воронезькому напрямку. Наслідком цього був
прорив фронту вглиб на 200-400 км протяжністю 600-650 км.
22 липня 1942 р. після
захоплення м.Свердловська Ворошилоградської області гітлерівці остаточно
окупували всю територію Української PCP.
7.Україна в роки німецької окупації
. Захопивши Україну, німці
розчленували її на окремі частини: - Буковина, Одеська та Ізмаїльська області,
частина Вінницької та Миколаївської областей були віддані Румунії. Ці землі
отримали назву "Трансністрія";
- Галичина разом з польськими
територіями ввійшла до складу окремого генерал-губернаторства;
- більшість українських земель
увійшла до складу Рейхскомісаріату "Україна" на чолі з фанатичним
нацистом, катом українського народу Е.Кохом. Це адміністративне утворення
включало 63,6% всієї території України;
o прифронтові області
(Чернігівська, Сумська, Харківська області, Донбас) підпорядковувалися
військовому командуванню.
. Відповідно до "теорії
расової винятковості німецької нації" українці підлягали масовому
знищенню. Справжній геноцид здійснювався проти єврейського народу.
Україна вкрилася концтаборами,
тюрмами, гето. Практично в кожному українському місті був свій "Бабин
Яр": за роки окутті в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис, в
Дробицькому Яру в Харкові - понад 60 тис, в Янівському концтаборі у Львові -
понад 160 тис осіб. Переважно це були українські громадяни єврейської
національності. А всього в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн.
мирного населення і 1,3 млн. військовополонених.
Гітлерівці грабували
матеріальні і людські ресурси України. До Німеччини вивозилися продовольство,
обладнання, сировина, коштовності, чорнозем, а також робоча сила. З України на
примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн. чоловік.
Щоб забезпечити більш
"ефективну" експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи.
Обмежувалися постачання міст
продовольством, медичне обслуговування, освіта. Українці перетворювалися на
людей "третього сорту".
Таким чином, окупаційний режим
відзначався винятковою жорстокістю. Але він виявився неефективним, бо не
забезпечив покори українського народу. Навпаки, нацистський "новий
порядок" викликав масовий рух Опору в Україні.
8.В українському
антифашистському русі Опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани
і підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН.
Радянський рух Опору
Прагнув до відновлення статусу
України у складі СРСР. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів.
їх дії координував Український штаб партизанського руху на чолі з Т.Строкачем.
Виникли великі партизанські загони і з'єднання на чолі з С.Ковпаком,
М.Попудренком, Сабуровим, Федоровим, І.Боровиком, П.Вершигорою, М.Наумовим та
іншими.
Формами боротьби партизан
були:
- диверсії на комунікаціях
ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;
- розгром ворожих штабів;
- диверсії на залізницях.
Улітку 1943 р. розгорнулася операція "рейкова війна";
- рейди в тил ворога (найбільш
відомий Карпатський рейд С. Ковпака).
В Україні діяло 23 підпільних
обкоми КП(б)У; 9 підпільних обкомів комсомолу, які організовували диверсії,
здійснювали розвідувальні операції.
Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН
Прагнув до відродження
незалежної української держави.
До початку війни ОУН
співробітничала з німцями. У німецькій армії був утворений "Легіон
українських націоналістів". ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у
відновленні української державності. Проте, спроба проголошення у Львові 30
червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною.
Гестапо заарештувало всіх членів новоствореного уряду на чолі з Я.Стецьком,
керівника ОУН С.Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала
створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою
Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Романом Шухевичем (псевдонім -
Тарас Чупринка). ОУН-УПА не припиняла також антирадянської і антипольської
діяльності.
Розгорнутий терор проти
західноукраїнських областей, членів ОУН, свавілля німецької адміністрації,
грабунки, примусова праця, вивіз молоді до Німеччини - все це викликало і
посилювало анти-німецькі настрої, які переростали у рух Опору, що з кожним днем
ставав усе організованішим і діяльнішим.
УПА розраховувала лише на
власні сили і підтримку місцевого населення. Мережа оунівського підпілля
охопила не тільки західні, а і центральні, східні, південні райони України, де
ОУН діяла під лозунгами: "Смерть Гітлеру!", "Смерть
Сталіну!", "Радянська влада - без більшовиків!".
Водночас із боротьбою проти
німецьких окупантів та радянських партизан УПА довелось вирішувати складну
проблему українсько-польських відносин, які мали історичні коріння і час від
часу загострювалися до збройної конфронтації.
Основними об'єктами
партизанських дій з боку УПА були:
- німці та їх союзники;
формування Армії Крайової та
польське населення; радянські партизанські загони, а згодом - підрозділи
Червоної армії.
Намагаючись утвердити себе у
західних регіонах України як "третя сила", УПА лише у
жовтні-листопаді 1943 р. провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських
партизан.
Слід зауважити, що в ОУН не
було єдності щодо стосунків з німцями. Започаткований на Волині та Поліссі
повстанський рух поширювався на інші регіони України. Чисельність УПА за
різними даними становила від 30-40 тис. до 100 тис. бійців.
Таким чином, Україна була
охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між
двома його течіями точилася жорстока боротьба.
Так, Карпатський рейд
партизанського з'єднання С.Ковпака влітку 1943 р. призвів до кривавих боїв між
оунівськими і радянськими партизанами. А весною 1944 р. біля Рівного УПА
розбила автоколону штабу командуючого 1-м Українським фронтом генерала
М.Ватутіна, сам генерал був тяжко поранений і помер.
З приходом Червоної армії в
Західну Україну ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну
сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему
армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х рр. і носила
надзвичайно жорстокий, кровопролитний характер.
9.Визволення України почалося
під час Сталінградської битви (листопад 1942 - лютий 1943), яка поклала початок
корінному перелому у війні на користь СРСР.
Перші населені пункти України
в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р.
Масове ж визволення
українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня - 23 серпня 1943
р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків.
Розвиваючи успіх, радянські
війська у вересні 1943 р. вийшли до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р.
розгорнулася героїчна битва за Дніпро, на якому німці намагалися створити
неприступну лінію стратегічної оборони ("Східний вал"). Кульмінацією
битви за Дніпро було визволення Києва від окупантів. Сталін, ігноруючи реальне
співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити Київ до "Великого
Жовтня".
Ціною величезних людських
втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За визволення
столиці України понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання Героя
Радянського Союзу.
У 1944 р. радянське
командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних
операцій, остаточно визволивши територію України:
- Житомирсько-Бердичівська
операція (грудень 1943 - січень 1944 рр.);
- Корсунь-Шевченківська
операція (січень-лютий 1944 рр.); - Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий
1944 рр.);
- Криворізька операція
(січень-лютий 1944 рр.); - Наступ на півдні. Визволення Одеси, Миколаєва
(березень-квітень 1944 рр.);
- Визволення Криму
(квітень-травень 1944 рр.);
- Львівсько-Сандомирська
операція (липень-серпень 1944 рр.). 27 липня 1944 р. звільнено Львів;
- Східно-Карпатська операція
(вересень-жовтень 1944 рр.);
28 жовтня 1944 р. територія
України була остаточно визволена від загарбників.
У ході визвольних операцій
1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів! Неоціненну допомогу воїнам
надавали радянські партизани і підпільники, місцеве населення, працівники тилу.
Активні дії проти німецьких окупантів вели загони УПА. Коли ж лінія фронту
наблизилась до районів дислокування частин УПА, командування віддало наказ не
втручатись у бойові дії і вживати заходів для збереження і зміцнення своїх сил.
- 8 травня 1945 р.
німецько-радянська війна завершилася капітуляцією Німеччини.
- 2 вересня 1945 p.
капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.
10.Вклад України в перемогу
над Німеччиною та її союзниками
Українці в роки Другої
світової війни билися проти гітлерівської Німеччини і її союзників у складі Радянської
армії, антинацистського руху Опору (на території України і окупованих країн
Європи), у складі американської, канадської армій, австралійських частин.
У збройній боротьбі проти
ворога брало участь понад 6 млн. українців. Кожен третій із них загинув на
фронті, кожен другий із тих, що залишилися в живих, став інвалідом.
Серед військового керівництва
СРСР було немало українців. Найбільш відомі із них - А.Єременко, С.Тимошенко,
Р.Малиновський, І.Черняховський, П.Рибалко, К.Москаленко та інші. З 15 фронтів,
які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися
маршалами і генералами - українцями за походженням.
Великий внесок у перемогу
зробили працівники тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва.
Людські і матеріальні втрати
України
Людські втрати України у війні
склали понад 10 млн. військових і цивільних осіб.
Матеріальні втрати України
досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714 міст і містечок, 28 тис. сіл,
16 150 промислових підприємств, 18 тис, медичних закладів, 33 тис. закладів
освіти...
Зазнавши в роки Другої
світової війни величезних людських і матеріальних втрат, Україна зробила
неоціненний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною і її союзниками.
Д.З Законспектуйте лекцію Відповідайте на запитання.
1Яких втрат зазнала Україна під час другої світової війни?
2Охарактеризуйте політику великих держав напередодні другої світової війни.
3Які плани мав Гітлер відносно СРСР?
4Як здійснювався наступ на Україну,чому радянська армія терпіла поразки?
5На які окупаційні зони була розділена Україна?
6Охарактеризуйте різні течії руху опору в Україні.
7Коли почалося визволення України?
8Які бойові операції відбувалися на території України з листопада 1942 по
жовтень 1944
9Як і коли завершилася друга світова війна?
10Який внесок зробила Україна в перемогу над фашистами?
Комментариев нет:
Отправить комментарий