1. Лекція №12
   Тема:Свідомість. її суть і структура»
   План
   1.      Поняття духовного світу людини
   2.      Природно-біологічні передумови свідомості.
   3.      Соціально-практична сутність свідомості.
   Література: 1.Сілаєва Т.О. - Філософія: Курс лекцій Тернопіль, СМП "Астон". - 2000. - 160 с. 2. Воронюк О.Л. Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Медицина», 120с. 3. Бичко І.В. Філософія: Курс лекцій. – К., 2003, 542с. 4. Горлач М.І. Філософія: Підручник. – Харків, 2000, 672с. 5. Петрушенко В.П. Основи філософських знань: Посібник. – Новий світ, 2003, 503с. 6. Щерба С.П. Філософія: короткий виклад. Навчальний посібник. – Кондор, 2004, 206с.
   1.           Свідомість, в широкому значенні цього слова є сферою людської духовності, яка включає в себе світ думок, світ почуттів і волю. Людина є єдиною істотою на землі, якій притаманна свідомість. Людина здійснює свій зв'язок зі світом у трьох формах - практичній, пізнавальній і духовно-практичній. Практична діяльність відбувається в формі активного опанування світу. Вищою формою пізнавальної теоретичної діяльності є мислення. Пізнавальна діяльність спрямована на об'єктивне відображення людини і світу. Духовно-практична діяльність - це ціннісна форма свідомості.
   Людську свідомість неможна ототожнювати тільки зі знанням, пізнанням, мисленням. За своєю сутністю свідомість є здатністю людини не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його, наповнювати його сенсом. Свідомість є формою об'єктивного відображення дійсності. З іншого боку свідомість містить в собі прояв суб'єктивного відношення людини до дійсності, як до світу свого життя, його оцінку, усвідомлення свого значення і себе.
   Духовний світ людини це не лише її розум, мислення але й почуття, емоційні стани, віра, воля, світогляд, самосвідомість, що спирається на сукупність ціннісних орієнтирів. З давніх часів в духовному світі людини прийнято розрізняти душу і дух, душевне і духовне життя.
   2.           Якщо розглянути свідомість з суто психологічної точки зору, то в складі свідомості можна виділити такі форми психічного відображення:
   -      несвідоме
   -      форми чуттєвого споглядання
   -      емоційні почуття, волю, мислення, самосвідомість
   Свідомість є предметом вивчання не лише філософії але й соціології, психології, філософії, медицини. Очевидним є той факти, що людська свідомість має певні біологічні передумови, вона нерозривно пов'язана з матеріальним носієм - головним мозком. Біологічні закони і генетична програма є невід'ємною умовою людського життя. Психічне життя притаманне і тваринам, але лише у людини виникає віща специфічна форма психічного відображення об'єктивної реальності - це мислення - свідомість, що вони реагують.
   4.      Духовний світ людини сформувався в процесі антропосоціогенезу, на основі суспільної праці і спілкування. Особливість людського способу буття полягає в тому, що людина діє не за біологічною програмою, вона не пристосовується до навколишнього середовища, а активно перетворює його в процесі суспільної практики предметної діяльності. В процесі суспільного життя формується соціальний світ спадковості. Мова виступає зовнішньою оболонкою думки, засобом спілкування, джерелом передачі досвіду. Тому свідомість, як продукти суспільного життя нерозривно пов'язаний з мовою. Таким чином будучи функцією мозку свідомість знаходиться поза сферою біологічних закономірностей, вона є суто соціальною за своїм походженням і змістом.
   Д.З.
   1. Свідомість – це: а) узагальнене і цілеспрямоване відображення дійсності у психіці людини, б) розумове регулювання та самоконтроль людини, в) функція головного мозку людини, г) загальна властивість матеріальних тіл.
   2. Здатність матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати у своїх структурах особливості інших явищ, предметів, систем – це: а) свідомість, б) підсвідомість, в) мислення, г) уява, д) відображення.
   3. До структури свідомості належать: а) інстинкти і рефлекси, б) емоції і думки, в) інтуїція і сновидіння.
   4. Яка з цих філософських течій не вивчає структуру свідомості: а) феноменологія; б) герменевтика; в)структуралізм; г) екзистенціалізм.
   5. Основним носієм предметного змісту свідомості є: а) знання; б) відтворення; в) мова; г)думки.
   6. Формою суспільної свідомості не є: а) філософія, б) політика, в) пантеїзм, г) мораль, д) право.