Українські землі у складі Румунії в першій половині ХХ ст.

1.      Політика радянської Москви що до українських земель у складі Румунії.

2.      Утворення Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки.

3.      Політика румунської влади відносно українсьуого населення.

1.      Напочатку ХІХ ст в результаті Російсько-Турецької війни  1806-1812рр. до Російської Імперії було приєднано Бессарабію до річки Прут і гирло Дунаю. В 1918р. Бесарабія була захоплена Румунією. У Румунії проживало 3 українських громади, які різнилися історичним розвитком і не були пов’язані одна з одною. Найбільша з них була на Буковині, Північна Бесарабія (хотинщина) у попередні століття становила одне ціле з Буковиною. У центральних повітах українці живи головним чином у містах, в основному це була етнічна територія молдованів. Південна Бесарабія (придунайський край) складалася з двох повітів, Акерманського та Ізмаїлівського. Українці були тут найчисельнішою етнічною групою, хоча більшості не становили. Найменьшу українську громади становили українці Мараморощини. Більшовицька Москва стежила за становищем українських земель у складі Румунії, намагаючись вплинути на нього за допомогою місцевих комуністів. Бесарабська комуністична організація спочатку була частиною РКП(б), а в 1922р. увійшла до складу Комуністичної партії Румунії (КПР) на правах автономної організації. Компартія Буковини також була передана КПР за рішенням Комінтерму у 1926р. Дії цих партійних організацій контролювалися з центрального апарату Комінтерму радянськими органами державної безпеки.

Восени 1924р. Бесарпабські комунисти зробили спробу підняти повстання під гаслом відновлення радянської влади. Повстання спалахнуло в Татарбунарах. Ривком на чолі з Клюшніковим захопив розміщенні в Татарбунарах державні установи і підняв на боротьбу жителів навколішніх сіл. На боці влади виступили жителі німецьких хуторів і колоній, бої тривали цілий тиждень. Повстанці сподівалис на допомогу з-за Дністра, але вона не надійшла і повстання потерпіло поразку. Щоб створити джерело тиску на Румунію ЦКРКП(б) вирішили піті на створення паралельної національної республіки. Це було створено для того, щоб війська Радянської Росії які вже підходили до Дністра, могли ссилатися на Бесарабську Соціалістичну Радянську Республіку і перетнули Румунський кордон як війська, надіслані урядом БСРР. Але більшовики були витіснені з України денікінцями. БСРР довго не проіснувала.

2.      Сталін доручив командувачу Збройних сил України та Криму Фрунзе організувати молдовську автономію на території УСРР. Фрунзе доручів Котовському визначити межі майбутньої автономії щоб вони виглядали пристойно на карті. Котовський змусив жителів багатьох українських сіл визнати себе молдаванами. У жовтні 1924р. Молдовська Автономна Соціалістична Радянська Республіка була утворена.  Скрипник і де-які інші керівники УСРР були цим незадоволені, тому що у випадку повернення Бесарабії під контроль Москви МАСРР повинна була приєднатися до неї повністю або частково, що вело до територіальних втрат.

3.      Щоб утримати Бессарабію Румунія шукала підтримки у великих держав. У червні 1926р. в Парижі підписано Румуно-Французький договір, Франція забов’язувалася надати Румунії військову допомогу в разі радянської агресії. В вересні 1926р. за сприяння Великої Британії Румунія уклала договір з Італією. До договору додавався «бесарабський протокол» про гарантію румунських кордонів. Румунсько-Польський договір 1926р. теж був доповнений военною угодою, що передбачала спільні дії в разі агресії СРСР.

В Румунії проводилася насильницька румунізація нерумунського населення приеднаних територій. Закривалися українськи школи, культурно-освітні установи, переслідувалася користування української мови, назви населених пунктів румунізовані. У 1936р. виданий циркуляр, яким заборонялося вживати історичні назви в офіційних документах і в пресі. Румунізувалися навіть призвища. Румунізація торкнулася також і церковної служби.  Українців називали «громадянами» румунського походження, які забули рідну мову.

Промислове устаткування вивозилося в центральні регіони Румунії. Демантовано і вивезено устаткування Акерманських трамвайних майстерень і прядильної фабрики, основна частина обладнання ізмаїльского і ренійського портів.

1928р. в Румунії настала економічна криза, що тривала до кінця 30-х років. Кількість промислових підприємств Північної Буковини скоротилася за цей час майже на половину, а в Південній Бессарабії на чверть.

В 1918р. в Бессарабії під час аграрної революції були відібрані поміщецькі землі, але поступово в селян відібрали не меньш як половину землі, яку вони одержали в 1918р. На Буковині аграрна революція не відбулася, селянам належало тільки 47% сільсько-господарських  угідь. Законодавство передбачало, що у власності поміщика могло залишитися не більше 250Га. Надлишок землі йшов у фонд аграрної реформи. У поміщиків відібрано близько 75 тис га, що склало третину земельного фонду, але середній розмір ділянки, що одержували за викуп українські селяни не перевищував 1Га та колоністи із Румунського Королівства одержали як мінімум 4,5Га і 0,5Га на садибу, 1Га на пасовища.

                 Д. З.

1Як Бессарабія і Буковина опинилися під владою Румунії?

2Які українські  громади проживали на українських землях що належали Румунії?

3ЯКїк проводилася насильницька румунізація українців?

4Що стало причиною Татарбунарського повстання?

5Чим скінчилося Татарбунарське повстання,які його наслідки?

6Як і для чого була створена Молдовська Автономна Соціалістична Радянська Республіка?